Войти · Зарегистрироваться

Наши проекты

Г.Е.Я.

Інвестиції починають діяти

Ринок обробки природного каменю в Україні розвивається, можливо, не так швидко і навально, як прогнозували раніше численні експерти, однак попри різні проблеми він таки демонструє відчутне зростання, котре цілком відповідає динаміці зростання економіки України. Цьому сприяє поява нових, технологічно оснащених підприємств, котрі, сподіваймося, незабаром визначатимуть потенціал вітчизняного каменярства. Однією із таких каменеперобних компаній є підприємство “Г.Е.Я”, яке постало нещодавно в Андрушовці, що на Житомирщині. Ще восени минулого року до нас почала надходити цікава інформація про цю фірму. Головною причиною для цікавості було дещо несподіване місце розташування підприємства, адже ми звикли, що обробка каменю на Житомирщині, це передовсім, Коростишів, Довжик, Володарськ-Волинський, Коростень тощо, але ніяк не Андрушовка, що знаходиться на південь від каменедобувного басейну. Врешті решт нашу цікавість підживлював той факт, що в Андрушовці запущено перший у східній Європі 5-осний каменеобробний центр з ЧПУ Мaxima 5A (Про цю машину див. детальніше “Камінь” №13, за жовтень 2006). Тому ми вирішили поїхати на місце, оглянути підприємство і поговорити з власником та директором компанії Гринишиним Євгеном Ярославовичем.

“Камінь”: Як почалася Ваша пригода з каменем, як ви пристали на думку створити каменеобробне підприємство?

Євген Гринишин: Понад 30 років тому я потрапив за направленням в райцентр Житомирської області Андрушівку, і з того часу ціле своє професійне життя працював на місцевих підприємствах харчової промисловості на різних посадах: від механіка, теплотехніка, енергетика, до головного інженера і керівника підприємства. Згодом ми досягли певних успіхів в організації виробництва у цій галузі, власними силами організували кілька підприємств. А не так давно ми з дружиною вирішили поставити біля нашої церкви в центрі Андрушовки пам’ятник Святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. І ось ми почали шукати того, хто міг би взятися за таку роботу. Шукали звісно в Житомирській області, але зрештою замовили його виготовлення в Тернопільській області, звідкіля я родом. У нас там, ви певно знаєте, є прекрасні пісковики різного кольору: жовті, червоні, бордові, рожеві. Отже, в Теребовлянському родовищі ми взяли рожевий пісковик і скульптор на місці в Теребовлі виконав цей пам’ятник. Минулого року на свято св. Софії ми встановили цей пам’ятник.

І поки ми займалися цим пам’ятником, тема природного каменю заворожила і захопила нас. Зрештою, було прийнято рішення збудувати власне підприємство з переробки декоративного каменю. За специфікою своєї роботи і практичним досвідом я завжди ґрунтовно вивчаю виробничу тему, отже об’їздив практично всі родовища каменю в Україні, побував на багатьох підприємствах, глибоко ознайомився з технологічними та економічними аспектами обробки каменю. Не можна йти в цю промисловість, досконально не знаючи усі нюанси справи. Хоча, чесно кажучи, інформації з обробки каменю та твердих матеріалів в Україні — мінімум. Якщо взяти, наприклад, металообробку, то прочитавши книжки, можна будувати космічні кораблі, натомість каменеобробка має дуже обмежене коло спеціальної літератури.

Камінь: Отже, нове підприємство вже працює. Якою є виробнича структура Вашого каменеобробної компанії?

Є.Г.: Виробництво організовано навколо великої відкритої ділянки, на якій встановлено 20-тонний козловий кран, що має по коліях 100 метрів вільного ходу. Навколо цього майдану по периметру розміщено виробничі цехи. На даний момент в експлуатації вже маємо 2 обладнаних цеха з опаленням і всіма умовами для праці. У перспективі збудуємо цех ритуальних виробів, а також спеціальний виставковий майданчик для експонування виробів, накритий під навіс майданчик для зберігання готових виробів та складування делікатних матеріалів.

Ми маємо повний набір обладнання для обробки природного каменю. На розпилові гранітних блоків у нас працює машина з 3000-м диском і багатодисковий верстат, ми також маємо полірувальні автомати, 2 окантовочні машини на диск 600/800мм, і нарешті автоматичний 5-осьовий обробний центр з ЧПУ Maxima 5А. Розташування та структура підприємства дозволяють здійснювати ефективну логістику та добудову нових виробничих потужностей.

Камінь: Виробнича база Вашого підприємства залишає солідне враження. На який асортимент продукції розраховано підприємство?

Є.Г.: Переважна більшість підприємств Житомирщини, завдяки наявності габро, спрямована здебільшого на виробництво ритуальних виробів. Ми пішли трохи іншим шляхом, і з огляду на швидкий розвиток будівництва в Україні, зробили наголос на виробництві облицювальних матеріалів. Сьогодні продуктивність підприємства розрахована на виробництво близько 2500 м² облицювального каменю на місяць. Проте, щоб відрізнятися від інших вітчизняних фірм і мати перевагу на ринку каменеобробки ми інвестували в придбання 5-осного обробного центру з ЧПУ Мaxima 5A італійського виробництва.

Ця унікальна машина може виготовляти найширший спектр об’ємних і фігурних виробів: скульптури, скульптурні форми, колони, капітелі, бази, барельєфи, а також топи, мийки, та інші різнопрофільні та фігурні вироби. Ринок підказує, що попит на ці вироби зростає і зростатиме надалі. Сьогодні наші архітектори та дизайнери шукають такі вироби частіше за кордоном. Українські каменеобробні фірми, які працюють з каменем, готові складні вироби, наприклад, колони капітелі, барельєфи теж часто завозять з імпорту, які потім пропонують клієнтові разом із власною продукцією.

Як правило, у нас над виготовленням складних виробів працюють скульптори. І добре, коли скульптор за якийсь час зробить одну чи дві одиниці. Але якщо існує потреба у швидкому виробництві кількох ідентичних виробів, то виконання буде проблематичним. Ми ж є готовими запропонувати швидке і якісне відтворення таких виробів в достатній кількості. Тобто, можемо повторити і помножити цю складну продукцію. При цьому усі вироби матимуть ідентичні параметри та високу якість обробки.

Камінь: На якій сировині ви працюєте?

Є.Г.: Сировина для наших виробів залежить від бажань замовника. Який матеріал він замовляє, з того ми і виготовляємо продукцію. На сьогодні у нас в роботі 20 видів українського граніту. Крім того, ми працюємо з мармурами, зокрема, на даний момент зі світлим мармуром з Туреччини. Сьогодні ми налагоджуємо безпосередні зв’язки з іноземними постачальниками щодо поставки блоків та товстомірних матеріалів, щоб забезпечити сировиною виконання замовлень на об’ємні чи фігурні виробів. У перспективі ми хочемо мати власний кар’єр і власний камінь. Це потрібно бодай для того, щоб мати змогу обміну сировиною з іншими кар’єрами. Часто українські кар’єри мають власні переробні цехи і воліють продавати вже напівфабрикати, готові вироби, а не блоки. І якщо ми матимемо свій камінь, можна буде провадити обмін сировиною і відповідно формувати цінову політику та компенсувати витрати по іншим видам каменю тощо. Отже, ми подали пакет документів і перебуваємо на етапі проходження цих документів на розробку одного з розвіданих нами родовищ декоративного каменю в Житомирський області.

Камінь: Розробка кар’єру блочного каменю є не легкою і витратною справою…

Є.Г.: Так, отримання необхідних ліцензій і дозволів в Україні – це довгий і марудний процес, який вимагає кількаразового проходження і узгодження документів по колу. Сподіваємося, що він незабаром успішно завершиться. Якщо навесні буде прийнято рішення по нашому родовищу (проведено аукціон), то відразу треба узгодити і отримати проект на кар’єр, проект на землевідведення, проект на рекультивацію і так далі, тоді можна починати вже перші роботи. Організація кар’єру, за найскромнішими підрахунками, — це 2 — 3 млн. доларів капіталовкладень, тому що треба й екскаватори, і бурову техніку, і канатну техніку і “строчники” і чимало іншого обладнання та виробничих витрат. Але все таки цей шлях нам доведеться пройти, тим більше, що частину необхідної техніки ми вже маємо, приміром у нас є транспорт, є бульдозер, екскаватор, компресор тощо.

Камінь: Повернімося до каменеобробки. Які , на Вашу думку, проблеми існують на нашому каменярському ринку

Є.Г.: Про проблеми ви напевно і самі знаєте. Серед деяких можна назвати досить заплутане ціноутворення на продукцію природного каменю. Розбіжності в цінах негативно впливають на споживачів природного каменю, натомість виробникам за цих умов важко планувати на перспективу цінову, а отже виробничу політику. Також є приміром проблема з алмазним інструментом. Коли кілька років тому китайські виробники прийшли на ринок України, то запропонувавши дешеву продукцію, вони сильно потіснили добре присутній у нас інструмент українських та європейських виробників. Пройшло два-три роки, тих європейських фірм вже на ринку немає, а китайці тим часом, піднімають ціни. Це особливо відчутно для специфічного інструменту. Звісно, можна замовляти інструмент і в Італії, однак він в рази дорожчий, ніж наш український. Українські виробники виробляють лише окремі види інструментів, котрі не забезпечують повного технологічного циклу обробки. Доводиться користуватися продукцією різних фірм, а це різні допуски, різна якість тощо. Ми тепер намагаємося контактувати з провідними українським інструментальним фірмами з тим, щоб вони виготовляли для нас повну технологічну лінійку необхідних інструментів.

К. Як і де ви плануєте реалізовувати свою продукцію та здобувати український ринок.

Є.Г.: Сьогодні ми постачаємо вироби на Житомирщину і для столичного Київського регіону, тепер проводимо переговори із замовниками для реалізації проектів в інших містах України. Крім того, не виключено, що найближчим часом отримаємо замовлення для постачання виробів з українського каменю закордон. Наші клієнти вже могли переконатися у швидкості нашої роботи та відмінній якості нашої продукції. Найближчим часом ми плануємо провести інформаційну компанію для ознайомлення потенційних клієнтів з нашою продукцією і нашими можливостями. Зокрема, братимемо участь у виставці “Примус: Камінь і Каменеобробка”, що відбудеться наприкінці квітня у Києві. Запрошуємо усіх охочих до нашого стенду.

Камінь: Дякую за розмову. Бажаю Вам виробничих успіхів і багато вдячних клієнтів.

(Розмову вів Олег Маєвський)